Я став дощем, стіною з неба,
На руку твою краплею упав,
Для мого щастя більш не треба,
Твоїм одним на віки став.
Веселкою у чистім небі запалаю,
Співанку продзвеню струмком,
Та щастя більшого я не пізнаю,
Тебе шукати в світ пішов...
Шукав роками, що спливали,
Неначе річка утікає з гір,
Та ноги спокою не знали,
І серце шепотіло: "Вір".
Я вірив і блукав стежками,
Проходив тисячі доріг,
Єдиний з вітром та степами,
Ві сні я бачив твій поріг.
Так сталося, скінчились мандри,
Впізнав тебе вже наяву,
Тобі одній я подарю всі барви,
Що назбирав допоки я живу...
15 листопада 2006 р.