Кстати, хочу поделиться одним стихом.. он просто за душу берет, надеюсь можно..
Віщувані
Вона ніколи ні з ким не буде (такою, як була зі мною),
і вже ніколи не покохає, бо серце я забрав із собою.
І вже ніколи і нікого в світі не обійме зігріваючи душу
адже одна вона, на нас двох, тому я житиму, просто мушу.
Я зволікатиму сотню літ, і проводжатиму зими й грози…
і все чекатиму на поріг – коли ти зайдеш. Я витру сльози.
Ти прошепочеш: - мій вірний Вовк. Я обійму тебе, моя Птахо.
Я ж обіцяв, що колись ми знов життя зустрінемо під спільним дахом.
Я ж обіцяв і тому зберіг останній подих і ти відчуєш…
як він кохає тебе, мій Птах, як я кохаю тебе. Ти чуєш?
Вона торкнеться мене ледь-ледь и тихо скаже: цей раз – останній,
коли мене чекав. Від тепер – ми будем разом і на сватанні
я поцілую тебе у скроню, ти посміхнешся в останній раз.
Відчиниш небо де сонце сліпить та й ми розтанемо в ньому враз.
Рожевим маревом, адже з воску колись Боги зчарували нас.
27-30/08/2013
© Fenix Nef/86